Торговий дефіцит України прямує до $60 млрд: чому це проблема, навіть якщо МВФ і ЄС дадуть гроші

Дані Держмитної служби за перші чотири місяці 2026 року показують торговий дефіцит понад $18 млрд — імпорт перевищив $32 млрд, експорт залишився під $14 млрд. У перерахунку на рік це означає потенційний дефіцит вище $60 млрд за підсумками 2026 року. Для порівняння — у 2021 році дефіцит становив $2,7 млрд, у 2022-му (перший рік повномасштабної війни) — $19 млрд, у 2024-му — близько $30 млрд. Динаміка очевидна: розрив між тим, скільки країна купує за кордоном, і тим, скільки продає на експорт, продовжує розширюватись. UBN говорить про «економічну рецесійну спіраль, що формується». Що це означає у щоденному житті українця і чому транші МВФ і ЄС, які ми обговорювали тижнями раніше, є необхідними, але не достатніми, — розбираємо нижче.

Звідки береться дефіцит

Експорт України впав не тому, що компанії не хочуть продавати, а тому, що базова виробнича інфраструктура понівечена. Морський коридор працює, але вузький. Електроенергія дорога і непередбачувана через нові атаки на енергосистему. Робоча сила скоротилась — мобілізація, міграція, демографічні втрати. Великі експортери — Метінвест, Кернель, Нафтогаз, Епіцентр — працюють на меншій частці потужності, ніж до 2022 року.

Імпорт натомість залишається структурно високим. По-перше, палива і нафтопродуктів — Україна імпортує практично весь свій бензин і дизель з ЄС і Туреччини, і кожне $10/барель — це додаткові мільйони доларів на місяць у платіжний баланс. По-друге, озброєння і військова техніка — частина оборонних закупівель оплачується доларами і відображається в торговому балансі. По-третє, електроенергія з ЄС — критичне імпортне замовлення в зимові і літні пікові періоди.

Простіше кажучи: експорт скоротився, а імпорт виріс, і розрив не закривається.

Ланцюг трансмісії: чому це б'є по гривні і кишені

Торговий дефіцит — це не абстрактна цифра в звіті. Це реальний відтік доларів з української економіки. Кожен дефіцитний місяць означає, що покупці імпорту (компанії, держава, домогосподарства) сукупно купують більше валюти, ніж експортери продають. Дисбаланс має покриватись звідкись — і покриває його НБУ зі своїх резервів.

У квітні 2026 року резерви скоротились на 7,3% до $48,2 млрд, а НБУ продав на інтербанку рекордні $3,58 млрд за один місяць. Це не «погана політика», це механічна відповідь центрального банку на дефіцит: щоб гривня не обвалилась, хтось має забезпечити пропозицію доларів — і це робить НБУ через інтервенції.

Що буде, якщо НБУ перестане інтервенувати? Гривня девальвує — швидше, ніж це закладено в бюджеті 2026 (середній курс 45,8 грн/$ за макропрогнозом). Девальвація автоматично робить імпорт дорожчим, і імпортна інфляція пробивається у внутрішні ціни — пальне, продукти, побутова техніка, медикаменти. Це і є рецесійна спіраль: дорожчий імпорт → нижчий реальний дохід → менше споживання → менший ВВП → менші податкові надходження → ще більший фіскальний тиск.

Чому транші МВФ і ЄС необхідні, але самі по собі не рятують

Програма EFF МВФ на $8,1 млрд і єврокредит на €90 млрд (про які ми писали раніше) — це не «допомога» в гуманітарному сенсі. Це зовнішнє фінансування платіжного балансу. Тобто гроші, які надходять зовні, заповнюють той самий розрив між доларовим попитом і доларовою пропозицією, який створює торговий дефіцит. Без цих надходжень резерви закінчились би вже у 2025 році.

Але вони не вирішують структурну причину. МВФ дає $1,5-2 млрд траншами раз на квартал. ЄС дає кредит порціями. Дефіцит — $5+ млрд на місяць. Арифметика проста: донорське фінансування покриває зовнішній розрив, але не закриває його з запасом. Тобто будь-яка затримка траншу — і резерви знову горять.

Це і є суть «спіралі»: економіка живе на доноре, але донор має умови (податкова реформа, реформа митниці, антикорупційні рішення), а ці умови політично складні. Якщо реформа гальмується, транш гальмується, резерви горять швидше, гривня девальвує — і урядові доводиться повертатись до тих самих реформ під більшим тиском.

Що це означає для українців

По-перше, очікуйте поступову девальвацію гривні, а не «обвал». НБУ не дає гривні обвалитись одномоментно, але і не утримує її. Якщо у вас доларові заощадження — їх купівельна спроможність у гривні зросте поступово. Якщо ви тримаєте все в гривні — реальна вартість заощаджень падає у міру того, як гривня слабшає, а інфляція з'їдає номінальні відсотки.

По-друге, ОВДП і депозити в гривні — це не безризикові інструменти. Високі ставки (15-18%) компенсують номінальну інфляцію, але не повністю покривають девальваційний ризик. Структура «частина в гривні для поточних витрат, частина в твердій валюті для довгострокових заощаджень» залишається базовою рекомендацією — не як спекуляція, а як хеджування власної купівельної спроможності.

По-третє, стежте за календарем траншів, а не лише за курсом. Графік надходжень МВФ і ЄС на 2026-2027 роки публічний. Затримка з траншем — це не одразу криза, але це сигнал, що тиск на резерви наступного місяця буде вищим. Це базова інформація, яка є на сайті НБУ і Мінфіну.

---

Джерела: UBN — Economic recessionary spiral is forming · Pravda — Економіка тижня (18 травня) · НБУ — Міжнародні резерви за підсумками квітня · NV — Резерви впали на 7,3% у квітні