Нафтогаз виграв $1,4 млрд у Газпрому в Казахстані — і тут же програв. Як стягнути гроші з Росії через треті країни

21 травня Міжнародний фінансовий центр «Астана» (МФЦА) ухвалив рішення, яке мало б стати проривом у тривалій битві між Нафтогазом і Газпромом: суд дозволив виконання арбітражного рішення на $1,4 млрд на казахстанській території. Наступного дня, 22 травня, Міністерство юстиції Казахстану фактично скасувало ефект цього рішення, заявивши, що уряд не буде його виконувати.

Це класичний приклад того, чому стягнення активів ворожої держави через треті країни — одна з найскладніших операцій у міжнародному фінансовому праві.

Що таке це рішення і звідки воно взялось

Нафтогаз і Газпром судяться роками через транзитні та контрактні зобов'язання, що виникли ще до 2022 року. У червні 2025 р. Стокгольмський арбітраж виніс рішення на користь Нафтогазу на $1,4 млрд. Але рішення арбітражу — це лише папір. Щоб отримати реальні гроші, потрібно знайти активи боржника і примусово стягнути їх через суди тієї країни, де ці активи знаходяться.

Казахстан привабливий для цього з кількох причин. Газпром має суттєву операційну присутність у країні через спільні газотранспортні проекти. МФЦА — відносно незалежна юрисдикція зі своїм судом на базі англійського права, що теоретично більш відкрита до виконання іноземних арбітражних рішень.

21 травня суд МФЦА видав ухвалу про виконання. Це мав бути перший успішний крок у стягненні.

Чому Казахстан відмовився

Тут вступає геополітика. Казахстан — член Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) разом із Росією. Він підтримує складний баланс між збереженням відносин із Москвою і нормалізацією відносин із Заходом. Безпосереднє виконання рішення проти Газпрому — найбільшої компанії Росії — означало б пряму конфронтацію з Кремлем.

Юридично відмова Мін'юсту виглядає нетривіально: суд МФЦА технічно незалежний від виконавчої влади Казахстану. Але на практиці уряд контролює, чи будуть судові рішення реально виконані через державний апарат — поліцію, прокуратуру, реєстри активів.

Суверенний імунітет і проблема «порожньої оболонки»

Стягнення проти державних компаній особливо складне через доктрину суверенного імунітету: держава та її органи традиційно захищені від примусового стягнення в іноземних судах, якщо тільки вони явно від нього не відмовились. Газпром формально є акціонерним товариством, але контролюється державою більш ніж на 50% — що дає підстави для імунітетних аргументів.

Навіть якщо суд виносить рішення проти таких компаній, країна-виконавець може відмовитись, посилаючись на дипломатичний тиск, «публічний порядок» або просто на відсутність активів у своїй юрисдикції.

Що це означає для стратегії Нафтогазу

Нафтогаз веде одночасно кілька справ у різних юрисдикціях — Нідерланди, Люксембург, Франція, Швейцарія, США. Кожна спроба — це пошук вразливої точки: де у Газпрому є активи і де суд та уряд готові виконати рішення.

Казахстанська справа — корисний урок: навіть юридично вигідне рішення у відносно дружній юрисдикції може бути заблоковане на рівні виконання через геополітичний тиск. Для ширшого питання відновлення активів це важливий прецедент: міжнародний арбітраж — це перший крок, а не останній.

Для інвестора: успішне стягнення з Газпрому суттєво поліпшило б баланс Нафтогазу і частково компенсувало збитки від знищеної газотранспортної інфраструктури. Провал у Казахстані означає, що ці кошти поки що залишаються недосяжними.

---

Джерела: Meduza — казахстанський суд дозволив виконання · Rigzone · The Moscow Times · Kyiv Post — Казахстан відмовляється